New pedagogical thought

Оцінювання навчальних досягнень учнів у закладах загальної середньої освіти США і Канади

Вадим Лунячек — 2024-04-15

Серед глобальних тенденцій у розвитку сучасної освіти одну з провідних позицій займає оцінювання навчальних досягнень учнів середніх шкіл. Саме у ХХІ столітті виходить на новий рівень теорія педагогічного оцінювання та теорія якості освіти. Традиційні форми оцінювання зазнали модернізації. Національні освітні системи провідних країн світу акцентують сьогодні увагу на розвитку формувального оцінювання навчальних досягнень учнів. Україна теж вступила на цей шлях, що було стимульовано реалізацією Концепції Нової української школи.
У представленій роботі зроблено спробу на прикладі систем освіти США і Канади простежити тенденції щодо розвитку систем оцінювання навчальних досягнень учнів. Наведені в роботі матеріали дозволяють стверджувати про наявність чітко визначених сталих тенденцій щодо запровадження формувального оцінювання в означених вище країнах. Це передусім індивідуалізація у проведенні оцінювання, використання гнучких підходів, а також як традиційних, так і новаторських методів оцінювання та їхніх комбінацій. Важливим є також залучення до процесу оцінювання різних спільнот, зокрема й батьківських. Особливий акцент робиться на стратегіях, які дозволяють залучити учнів до процесу оцінювання, що сприяє формуванню їхньої активної життєвої позиції щодо управління власною освітньою траєкторією тощо.

Підприємницька компетентність керівника закладу загальної середньої освіти: аспекти змістової характеристики

Віталій Бондар — 2024-04-15

У статті проаналізовано аспекти змістової характеристики підприємницької компетентності керівника закладу загальної середньої освіти. Наголошено на важливості навчання підприємливості як однієї з ключових компетентностей. Внесено уточнення щодо трактування понять «компетентність» і «професійна компетентність» як ключових. З’ясовано, що професійна компетентність керівника закладу освіти є одночасно результатом і компонентом професійного зростання його особистості. Наголошено, що зміст поняття «підприємницька компетентність керівника закладу загальної середньої освіти» більш ґрунтовно розкривається через такі його функції, як інноваційна, ресурсна, мотиваційна, соціальна, особистісна. Переосмислення визначень підприємницької компетентності в економічній, соціологічній, психологічній та педагогічній літературі, результати системного аналізу законодавчо-нормативних документів дозволяють констатувати, що підприємницька компетентність базується на навичках творчості, критичного мислення, вирішенні проблем, ініціативності, наполегливості та вмінні співпрацювати. Визначено основні знання, вміння, навички, що пов’язані з підприємницькою компетентністю. Підприємницьку компетентність керівника cхарактеризовано як наскрізну компетентність, яка застосовується в усіх сферах життя, базується на креативності, творчості, інноваційності, здатності до ризику.

Сучасне навчальне заняття у контексті нової української школи

Надія Mельник — 2024-04-20

На основі аналізу наукових праць, здійснених досліджень і нормативно-правових документів у галузі освіти окреслено особливості навчального заняття в контексті компетентнісної (дитиноцентричної) освітньої парадигми. Акцентовано увагу на напрямах та тенденціях розвитку сучасного навчального заняття та домінуванні суб’єктності здобувача освіти як основній характеристиці якості навчального заняття. Зокрема, проаналізовано основні ознаки, типи і структуру навчальних занять в умовах реалізації сучасних підходів. Звернено увагу на особливості підготовки та проведення кожного структурного етапу сучасного навчального заняття: мотиваційного, цілевизначення та планування, опрацювання нового матеріалу та рефлексивно-оцінювального. Окреслено особливості визначення мети, навчальних цілей та планування навчального заняття; проведення актуалізації опорних знань та суб’єктного досвіду; застосування інтерактивних форм навчальної взаємодії здобувачів освіти, сучасних технологій та методик компетентнісного навчання; рефлексії та оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти.

Наголошено на важливості розвитку ключових та предметних компетентностей як визначального фактора підвищення якості освіти в умовах реформи Нової української школи. Обґрунтовано необхідність використання під час уроку компетентнісно орієнтованих завдань, які сприяють формуванню і розвитку універсальних загальнонавчальних вмінь застосувати отримані знання у практичній діяльності, моделюють реальну або квазіреальну ситуацію, забезпечують організацію цілеспрямованих дій у процесі виконання завдань. Доведено, що сучасне навчальне заняття – це спосіб організації спільної діяльності вчителя та здобувачів освіти для досягнення очікуваних результатів навчання, визначених державними освітніми стандартами.

Використання національної онлайн-платформи «Дія.Освіта» у процесі підготовки здобувачів освіти фахових педагогічних коледжів

Мар’яна Радкевич — 2024-04-20

У статті наголошено, що в сучасному освітньому середовищі, яке невпинно розвивається заради відповідності вимогам сучасності, національна онлайн-платформа «Дія.Освіта» є важливим інструментом у підготовці здобувачів освіти, зокрема означена інноваційна програма не лише відкриває широкий доступ до актуальних освітніх ресурсів, а й створює унікальні можливості для інтерактивного навчання та розвитку педагогічних навичок.

Проаналізовано використання національної онлайн-платформи «Дія.Освіта» як ключового елемента у формуванні сучасної педагогічної парадигми та підготовці кваліфікованих фахівців. Доведено, що вона є не лише зручним інструментом для доступу до сучасних методик викладання, а й інтерактивним середовищем, що сприяє взаємодії між студентами та викладачами. Закцентовано увагу на тому, що застосування передових технологій у навчальному процесі на «Дія.Освіта» сприяє ефективному засвоєнню знань та активізує розвиток ключових навичок і компетентностей, необхідних для успішної педагогічної кар’єри.

Окреслено різнобічний вплив національної онлайн-платформи «Дія.Освіта» на підготовку здобувачів освіти фахових педагогічних коледжів, а також перспективи вдосконалення системи освіти через інтеграцію сучасних технологій у навчальний процес.

Нова українська школа у вимірі інноваційних освітніх практик

Галина Стрільчик — 2024-04-20

У статті висвітлено важливість підвищення професійного рівня педагогів Нової української школи завдяки упровадженню інноваційних освітніх практик як характерної ознаки сучасної освіти та освіти майбутнього. Здійснено аналіз сучасного стану впровадження інноваційної діяльності в системі освіти, оскільки її необхідність зумовлена часом, конституційними вимогами, тенденціями розвитку освіти відповідно до індивідуальних потреб та здібностей дітей. Наголошено, що нововведення в сучасній освіті – нагальна потреба сьогодення, оскільки лише інноваційна за своєю суттю освіта може виховати людину, яка сповідує сучасні закони глобалізації суспільства і стандарти Євросоюзу.

Схарактеризовано роботу авторських творчих майстерень, що функціонують на базі Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та є не лише своєрідною альтернативою підвищення кваліфікації вчителів, а й прикладом інноваційної форми роботи з педагогічними працівниками регіону. Зроблено висновок, що використання інноваційних освітніх практик сприяє забезпеченню доступу до них суб’єктів інноваційної освітньої діяльності, зберіганню інформації про освітні інновації, а також підготовці суб’єктів освітньої діяльності до використання освітніх інновацій.

Компетентнісно зорієнтовані завдання у процесі вивчення дисциплін природничо-наукового циклу в закладах медичної (фармацевтичної) освіти

Світлана Бухальська — 2024-04-20

У статті актуалізовано проблему застосування компетентнісно зорієнтованих завдань у процесі вивчення природничих наук, що є фундаментальними для професійно зорієнтованих дисциплін у закладах медичної (фармацевтичної) освіти. Зауважено, що знання й уміння, здобуті майбутніми фахівцями медичної (фармацевтичної) освіти у ході вивчення дисциплін природничо-наукового циклу, становлять когнітивно-діяльнісну складову компетентності та виявляються у «м’яких» (soft skills) і базових навичках для здійснення навчально-професійної діяльності.

Представлено рекомендації щодо укладання компетентнісно зорієнтованих завдань, визначення їхньої структури (ціннісно-мотиваційний, проблемно-змістовий, інформаційно-діяльнісний аспекти) та алгоритмів виконання (чітке формулювання проблеми; визначення мотивів і стимулів; відбір форм і методів виконання завдань; опрацювання інформаційних джерел; виклад власних ідей, їхня реалізація під час виконання; презентація виконаного завдання; рефлексія та аналіз очікуваних результатів).

Доведено, що в процесі виконання компетентнісно зорієнтованих завдань із дисциплін природничо-наукового циклу формуються науковий світогляд, інформаційна грамотність, відповідальність, мобільність, а також уможливлюються випереджувальний професійний розвиток і неперервність освіти. Наведено приклади компетентнісно зорієнтованих завдань із ботаніки, біології та екології, зміст яких носить прикладний, фаховий характер медичного та фармацевтичного спрямування.

Неперервна дизайн-освіта як наукова та навчально-методична проблема

Анатолій Бровченко — 2024-04-20

У статті проаналізовано термін «неперервна освіта» та представлено різні підходи до визначення сутності цієї дефініції. Закцентовано увагу на розвитку дизайн-освіти як складнику освітньої системи України, зокрема неперервну дизайн-освіту представлено як систему освітніх програм і методів, спрямованих на постійне професійне вдосконалення фахівців у сфері дизайну. Виокремлено наукові та навчально-методичні проблеми у розвитку вітчизняної системи неперервної дизайн-освіти, що вимагають особливого системного підходу щодо їхнього вирішення, а саме: актуалізації програм, розробки нових методів навчання, забезпечення доступу до ресурсів, оцінки результативності, адаптації до індивідуальних потреб, глобального підходу тощо. Серед основних проблем, які виникають у контексті розвитку неперервної дизайн-освіти в Україні, названо відсутність стандартизації інструктивно-методичної бази, низький рівень матеріально-технічної бази, відсутність взаємодії з індустрією, нестабільність фінансування, недостатнє використання інтерактивних методів навчання, потреба у підготовці викладацького складу, адаптація до вимог ринку праці тощо.

Реалізація міжпредметних зв’язків під час навчання біології у фармацевтичному коледжі

Марія Новицька — 2024-04-20

У статті представлено аналіз змісту програми навчальної дисципліни циклу загальноосвітньої підготовки «Біологія та екологія» у контексті реалізації міжпредметної інтеграції при підготовці фахівців фармації та лабораторної діагностики. Продемонстровано значну теоретичну та практичну базу, що дозволяє встановити міжпредметні зв’язки як із фаховими освітніми компонентами, так і з майбутньою професійною діяльність здобувачів освіти. Підкреслено, що значний професійно орієнтований потенціал для майбутніх асистентів фармацевта мають такі теми шкільного курсу біології і екології: «Обмін речовин», «Спадковість та мінливість», «Адаптація», «Біологічні основи здорового способу життя». Зміст навчальної дисципліни «Біологія та екологія» також створює широкі можливості для реалізації професійно орієнтованого навчання майбутніх лаборантів медицини. У статті детально наведено взаємозв’язок змісту тем біології та змістових модулів обов’язкових освітніх компонент «Мікробіологія з основами імунології та технікою мікробіологічних досліджень» та «Біологічна хімія з біохімічними методами аналізу». Доведено, що завдяки цьому у здобувачів освіти формується чітке уявлення про особливості перетворення речовин у клітині та роль ферментів у процесах катаболізму та анаболізму. Враховуючи авторський досвід використання професійно орієнтованого навчання, у статті вказано на його ефективність та значущість із метою підвищення мотивації студентів до навчальної діяльності.

Духовно-моральне виховання учнівської молоді як умова сталого розвитку особистості

Оксана Антонюк — 2024-04-20

У статті розглядаються особливості духовно-морального виховання учнівської молоді як умова сталого розвитку особистості. Обґрунтовано потребу духовно-морального виховання здобувачів освіти в сучасних умовах, зроблено акцент на розвитку ціннісних орієнтацій підростаючого покоління, висвітлено можливість формування в них духовно-моральної вихованості завдяки активним та інтерактивним методам та формам навчання та в процесі позакласної роботи (пізнавальні ігри, літературні та художні конкурси, конкурси, спортивно-оздоровчі свята тощо). Розглянуто концептуальні засади організації духовно-морального виховання учнів. Особлива увага зосереджена на важливості сім'ї та школи, завдяки яким закладаються основи зростаючої особистості. Доведено, що ключовою особистістю в духовно-моральному вихованні учнівської молоді є вчитель, для якого притаманні високі морально-етичні цінності. Наголошено, що духовно-моральне виховання учнівської молоді в закладі освіти має здійснюватися безперервно впродовж усього періоду навчання, а кожен урок – ґрунтуватися на духовно-моральних принципах і нормах українського суспільства.

Педагогічна культура вчителя в контексті новітньої парадигми освіти

Михайло Галатюк — 2024-04-20

У статті розглянуто сутність педагогічної культури як важливої складової професіограми вчителя. На основі аналізу наукової літератури, а також використання методів емпіричного й теоретичного рівня наукового пізнання запропоновано визначення педагогічної культури вчителя. Відзначено, що педагогічна культура – це інтегративна система, процес і результат самоорганізації та еволюціонування освітнього простору, що інтеріоризуються у компетентнісний досвід педагога. Наголошено, що запропоноване визначення педагогічної культури вимагає подальшого дослідження крізь призму системного й синергетичного підходів до аналізу освітнього простору.

Встановлено, що педагогічна культура – це системне утворення, яке перебуває в діалектичних взаємозв’язках з усіма видами особистісної культури вчителя. Основою педагогічної культури вчителя є система педагогічних цінностей та особистісних якостей, котрі застосовує педагог під час професійної діяльності.

У процесі аналізу педагогічної культури як феномена педагогічної практики з’ясовано, що функціональною основою педагогічної культури вчителя, її стрижнем є педагогічна майстерність.

Запропоновано основні критерії визначення рівня розвитку педагогічної культури на прикладі підготовки фахівців фізичного виховання.

Виховання соціальної зрілості особистості у науковому дискурсі

Раїса Пріма — 2024-04-20

У статті висвітлено істотні позиції щодо проблеми виховання соціальної зрілості особистості, атрибутивних ознак цього феномену в науковому дискурсі. Актуалізовано необхідність виховання соціально зрілої особистості зі сформованими соціальними настановами, ціннісним ставленням до соціальних норм, до інших людей, здатної до активного включення в соціальне життя країни, до здійснення соціальних змін й активної самозміни. Виявлено зростаючий науковий інтерес до зрілості особистості як однієї з домінантних характеристик процесів соціального функціонування в сучасному світі. Констатовано наукову полеміку щодо змісту та об’єктивних критеріїв, що характеризують людську зрілість. Конкретизовано сутність дефініції «зрілість особистості» у довідкових виданнях і наукових візіях учених. Виокремлено риси особистісної зрілості. Встановлено, що феномен соціальної зрілості є більш дослідженим у західній психологічній теорії й акумулює загальні уявлення про соціальні якості людини, виконувані нею соціальні функції, ступені володіння індивідом своєю суспільною сутністю, а отже, розглядається у різних ракурсах індивідуального самовизначення. Узагальнено, що атрибутом соціальної зрілості особистості є віддзеркалення двобічного зв’язку, за якого не лише діяльність формує соціальні якості особистості, а й акумульований в індивіді особистісний потенціал втілюється для вдосконалення цієї діяльності та суспільних відносин.

Духовність та професійне становлення майбутнього педагога-організатора закладу загальної середньої освіти: інтеграція цінностей в освітній процес

Марина Щедріна — 2024-04-20

У статті аналізується сучасна освітня ситуація, що характеризується динамізмом змін, зростанням інформаційних потоків та потребою у формуванні особистості з чіткими ціннісними орієнтирами. Виокремлюються ключові духовні цінності (людяність, відповідальність, справедливість, чесність, патріотизм, повага до інших культур та традицій), що мають бути притаманні педагогу-організатору. Досліджується вплив духовності на професійний розвиток педагога-організатора: формування особистісного світогляду, гуманістичної спрямованості, емпатичних здібностей, здатності до саморозвитку та самовдосконалення. Розглядаються інструменти, необхідні для інтеграції духовних цінностей в освітній процес: виховні години, тренінги, семінари, волонтерські проєкти, духовна література та мистецтво. У статті наголошується на ролі духовних цінностей та патріотизму в забезпеченні духовної безпеки особистості, особливо в умовах сучасних викликів. Розкривається значення міжкультурної освіти та громадянського виховання як факторів формування толерантної, відповідальної та активної особистості. Пропонуються рекомендації педагогам-організаторам щодо використання різноманітних методичних матеріалів та програм із метою підтримки духовності та громадянського виховання в шкільному середовищі.

Документування фольклорної інформації: мережеві ресурси для збереження культурної спадщини

Богдан Столярчук — 2024-04-20

У статті акцентовано увагу на важливості збереження культурної спадщини в умовах глобалізації, релігійних утисків та військових конфліктів. Автори вказують на значні втрати культурних цінностей в Україні внаслідок війни, зокрема знищення та пошкодження 835 об’єктів культурної спадщини. Основна увага приділяється фольклору як центральній складовій нематеріальної культурної спадщини. У статті також розглядаються міжнародні зусилля щодо охорони усної народної творчості, зокрема прийняття відповідних законів та конвенцій.

Автори аналізують проблему доступу до фольклорних матеріалів в мережі «Інтернет» та важливість їхнього документування. Підкреслено, що електронна форма фіксації фольклору, зокрема мережеві ресурси, забезпечує неабиякі можливості для збереження та забезпечення доступу до української фольклорної спадщини. Однак необхідний системний підхід до архівування фольклору, оскільки багато цінних матеріалів знаходяться під загрозою знищення. «Електронний архів українського фольклору» може стати основою для такої системи, забезпечуючи ефективне збереження, пошук та популяризацію фольклорних надбань.

Загалом у статті підкреслюється необхідність збереження та розвитку культурної різноманітності з метою передачі наступним поколінням шляхом створення мережевих ресурсів фольклорної інформації.