New pedagogical thought

Практика науково-методичного забезпечення технологізації освіти для реалізації потреб Нової української школи

Алла Черній, Володимир Бордюк — ср, 09 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядаються сучасні підходи до технологізації освіти в умовах реалізації реформи Нової української школи. Закцентовано увагу на зростаючому значенні технологізації як ключового елемента в оновленні освітнього простору та забезпеченні якісної підготовки педагогічних кадрів відповідно до нових вимог суспільства. Ураховуючи глобальні виклики, пов’язані з науково-технологічним поступом, цифровізацією та трансформацією форм і змісту освіти, доведено необхідність науково-методичного супроводу означених процесів у системі післядипломної педагогічної освіти.

Основним об’єктом дослідження є діяльність створеного на базі Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти міжкафедрального науково-методичного центру технологізації освіти. Зокрема, докладно висвітлено організаційну структуру та засади його діяльності, основні завдання, а також функціональне наповнення. Наголошено, що означений науково-методичний центр позиціонується як осередок інноваційної педагогіки, адже покликаний розробляти, апробувати та поширювати ефективні педагогічні технології, орієнтовані на потреби Нової української школи.

Автори особливу увагу приділяють упровадженню технологій у практичну діяльність педагогів, розвитку їхнього дослідницького та інноваційного потенціалу, формуванню нової дидактики відповідно до стандартів Нової української школи; наголошують, що науково-методичне забезпечення технологізації освіти має здійснюватися системно, з урахуванням досвіду провідних педагогів, потреб конкретного регіону, нових тенденцій розвитку освіти, вимог державної політики.

Нова українська школа в умовах повномасштабної війни: виклики реалізації та перспективи розвитку

Тетяна Бевз, Світлана Кириленко, Ольга Кіян — ср, 09 лип 2025 21:58:13 +0300

У статті досліджено особливості впровадження реформи Нової української школи в контексті повномасштабної російсько-української війни. Проаналізовано зміни у фінансуванні, нормативно-правовому забезпеченні, кадровому потенціалі та матеріально-технічному ресурсі закладів освіти. Встановлено, що внаслідок збройної агресії відбулося суттєве уповільнення темпів реформи, зокрема на рівні базової середньої освіти, а частину видатків було перерозподілено на потреби оборонного сектору. Увага приділена проблемам відсутності законодавчого закріплення поняття «Нова українська школа», нестачі підручників, низькому рівню оплати праці педагогів та викликам у сфері професійної підготовки вчителів. Водночас окреслені позитивні зміни – збереження ключових ідей Нової української школи у шкільному середовищі, активність освітянської спільноти, ухвалення державного фінансування у вересні 2023 року, що засвідчують збереження політичної ваги реформи навіть в умовах кризи. У статті також визначені перспективи подальших досліджень, зокрема у напрямі регіонального порівняльного аналізу, вивчення психоемоційного стану учасників освітнього процесу та дослідження ефективності цифрових інструментів, що застосовуються в умовах війни.

Реалізація особистісно зорієнтованого підходу в освітньому процесі Нової української школи

Тетяна Гавлітіна — ср, 09 лип 2025 22:09:50 +0300

У статті розглянуто особистісно зорієнтований підхід як складник модернізованого освітнього процесу в контексті Нової української школи. Проаналізовано зміст, завдання й особливості реалізації цього підходу, зважаючи на його значення в процесі формування компетентної, самостійної та відповідальної особистості здобувача освіти. Доведено, що особистісно зорієнтований підхід є методологічною основою реалізації концепції дитиноцентризму у філософії Нової української школи, спрямованої на виховання активного громадянина, інноватора та патріота.

Автор підкреслює, що реалізація означеного підходу вимагає не просто аналізу наукових досліджень сутності особистісно зорієнтованого навчання, а переосмислення самої суті педагогічної взаємодії, переходу від авторитарної до суб’єкт-суб’єктної моделі взаємодії. Акцентується увага на виявленні, розвитку й підтримці індивідуальних здібностей кожної дитини, її нахилів, цінностей та мотивацій, що дозволяє забезпечити поєднання індивідуальних потреб учня із соціальним замовленням на підготовку компетентного, культурного та духовно багатого громадянина.

Наведено низку дидактичних умов, що забезпечують ефективне впровадження особистісно зорієнтованого підходу. Окрему увагу приділено ролі метапредметних зв’язків у створенні цілісної освітньої картини світу та формуванні прикладних компетентностей. Наголошено, що реалізація особистісно зорієнтованого підходу вимагає якісної підготовки педагогів, здатних до професійної рефлексії, емпатії, педагогічного такту та інноваційної діяльності, а також створення в закладі освіти безпечного, психологічно комфортного середовища, в якому кожна дитина відчуватиме себе прийнятою, захищеною і цінною.

Стратегії професійного саморозвитку педагогів у сучасних освітніх умовах

Тетяна Ковбасюк — чт, 10 лип 2025 22:59:29 +0300

У статті розглянуто питання професійного саморозвитку педагогічних працівників у сучасних освітніх умовах. Здійснено аналіз теоретичних засад саморозвитку, визначено основні детермінанти, що впливають на його ефективність, а також окреслено чинники, які сприяють або перешкоджають цьому процесу. Дослідження базується на комплексному підході, що поєднує аналіз наукових джерел та результати анонімного онлайн-опитування педагогів, слухачів курсів підвищення кваліфікації, проведеного у грудні 2024 року на базі Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Встановлено, що ефективний професійний розвиток педагога залежить від комбінації внутрішньої мотивації, підтримки адміністрації, наявності якісних освітніх ресурсів і можливостей для підвищення кваліфікації. Важливими стратегіями є самооцінювання, рефлексія, колегіальне навчання та впровадження цифрових технологій у педагогічну практику. Визначено, що бар’єрами на шляху професійного саморозвитку є нестача часу, фінансові обмеження та недостатня підтримка з боку керівництва. Окреслено перспективи подальших досліджень, що стосуються розробки ефективних механізмів стимулювання саморозвитку та інтеграції інноваційних технологій у систему професійного вдосконалення педагогів.

Оцінювання освітніх послуг у закладі загальної середньої освіти в умовах інклюзивного навчання

Вадим Лунячек, Дарина Гряник — чт, 10 лип 2025 23:14:26 +0300

The article considers the issue of assessing the quality of educational services in general secondary education institutions in the context of inclusive education. For this purpose, a survey was conducted in a general secondary education institution in the Kyivskyi district of Kharkiv, which allowed to collect a solid information base on this issue. The paper provides a theoretical analysis of the problem of assessing educational services in educational institutions with inclusive form of education. It is proved that the number of studies devoted to assessing the quality of inclusive education is insufficient.

У статті висвітлено питання оцінювання якості надання освітніх послуг у закладах загальної середньої освіти в умовах інклюзивного навчання. Зокрема, основну увагу закцентовано на необхідності систематичного моніторингу відповідно до вимог Законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту» та Концепції «Нова українська школа».

Запропоновано теоретичний аналіз проблеми оцінювання освітніх послуг у закладах освіти з інклюзивною формою навчання, а також представлено результати проведеного опитування в закладах загальної середньої освіти Київського району м. Харкова з означеною формою навчання, що дозволило зібрати ґрунтовну інформаційну базу з означеного питання. Наявні в роботі результати опитування свідчать про позитивну динаміку розвитку інклюзивного освітнього середовища в таких аспектах: високий рівень організації просторових умов для реалізації інклюзивного навчання у переважній більшості закладів; високий рівень адаптованості навчальних матеріалів та методів викладання; повне охоплення педагогічних працівників спеціальною підготовкою; позитивне сприйняття педагогами та нормотиповими учнями здобувачів з особливими освітніми потребами; активне залучення батьків в освітній процес.

З’ясовано основні проблеми в організації інклюзивного середовища закладів загальної середньої освіти, а саме: нестача в педагогічних працівників досвіду роботи з учнями з особливими освітніми потребами; нерівномірне ресурсне забезпечення закладів; слабка зовнішня методична підтримка; психологічний дискомфорт учнів та вчителів; онлайн-формат освітнього процесу. Зроблено висновок, що нагальною проблемою сьогодення є потреба в систематизації програм підвищення кваліфікації педагогів, акцентуючи увагу на практичних аспектах інклюзії; розробка механізмів рівномірного розподілу матеріально-технічного забезпечення між закладами освіти; розширення зовнішньої методичної підтримки педагогічних працівників; забезпечення психологічного супроводу всіх учасників освітнього процесу.

Професійний саморозвиток педагогічних працівників: сучасні тенденції

Надія Мельник, Раїса Шагієва — чт, 10 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто сучасні тенденції професійного саморозвитку педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти в контексті реалізації нової компетентнісної парадигми освіти. Акцентовано увагу на особливостях реформи Нової української школи та потребі інтегрування світових освітніх технологій в освітній процес, безперервності освіти та ролі науково-методичного супроводу, з якого починається становлення системи безперервного професійного розвитку та саморозвитку педагога і підвищення рівня його готовності до педагогічної діяльності, на важливості цифрової трансформації, реалізації стратегій інклюзивної освіти, на розвитку soft skills та індивідуалізації професійного шляху педагога.

Окреслено зміст, основні напрями ефективного професійного саморозвитку та інструменти, що сприяють підвищенню професійної компетентності педагогів. Доведено потребу забезпечення випереджувального характеру саморозвитку педагога в системі освіти, реалізації визначених напрямів в умовах нових професійних та освітніх стандартів, розвитку професійних компетентностей та вмінь педагогічних працівників, створення відповідних організаційно-педагогічних умов для безперервного професійного саморозвитку педагогів як важливого чинника у вирішенні завдань Нової української школи.

Педагогічні умови фахової підготовки сержантського і рядового складу інженерних військ Збройних Сил України

Володимир Родіков — чт, 10 лип 2025 23:35:11 +0300

У статті розглянуто педагогічні умови фахової підготовки сержантського і рядового складу інженерних військ Збройних Сил України як фактори, що визначають ефективність цього процесу. Наголошено, що означені умови мають враховувати сучасні тенденції розвитку знання про підготовку військових фахівців й опиратися на потенціал сучасних цифрових засобів, застосунків, платформних рішень, технологій в організації процесу їхнього навчання, апелювати до міжнародних стандартів навчання курсантів, а також ураховувати військово-професійні завдання.

Наголошено, що педагогічні умови мають відображати взаємопов’язаний та взаємозумовлений комплекс організаційно-методичних заходів, що забезпечують продуктивність реалізації авторської моделі системи фахової підготовки сержантського і рядового складу інженерних військ Збройних Сил України та реалізуються у вигляді різних педагогічних впливів в інтеракціях «інструктор-курсант», «курсант-курсант», «курсант-група курсантів», «курсант-цифрове освітнє середовище».

Резюмовано, що педагогічні умови фахової підготовки сержантського і рядового складу інженерних військ Збройних Сил України загалом спрямовуються на: формування стійкої мотивації до якісного й ефективного виконання курсантами професійних функцій; збагачення їхньої інформаційної обізнаності щодо специфіки інженерного забезпечення військ у різних ситуаціях бойової обстановки; розвиток спеціальних умінь та фізичних якостей; забезпечення морально-психологічної стійкості курсантів, їхніх вольових якостей.

Використання онлайн-ресурсів у навчанні математики здобувачів закладів загальної середньої освіти

Наталія Крутова, Ніна Тимчина, Віталія Тимчина — сб, 12 лип 2025 17:37:08 +0300

У статті висвітлено можливості онлайн-ресурсів в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти, зокрема у навчанні здобувачів освіти математики. Основну увагу закцентовано на розвитку сучасних цифрових технологій та здійснення освітнього процесу у формі дистанційного і змішаного навчання. Проаналізовано дослідження вітчизняних і зарубіжних учених щодо застосування змішаного навчання в інформаційному суспільстві та використання інформаційно-комунікаційних технологій учителями природничо-математичних дисциплін.

Відповідно до компетентнісного підходу визначено чотири рівні засвоєння математичних дисциплін – репродуктивний, алгоритмічний, евристичний, дослідницький. Схарактеризовано сучасні онлайн-платформи загального призначення (Всеукраїнська школа онлайн, Мій клас, LogicLike, Khan Academy), а також спеціалізовані онлайн-ресурси для використання у процесі навчання здобувачів освіти математики (Новатіка, OnlineMSchool, Formula).

Обґрунтовано особливості використання онлайн-ресурсів, що орієнтовані на розвиток математичного міркування, формування мислення, проведення інтерактивних науково-математичних досліджень і віртуальних експериментів. Доведено, що онлайн-ресурси завдяки наявним інтерактивним інструментам, візуалізації та адаптивним методикам у процесі вивчення математики забезпечують різні види діяльності. Оцінено вплив онлайн-ресурсів на індивідуалізацію навчання здобувачів освіти.

Використання сучасних інформаційно-комунікативних технологій в процесі викладання хімічних дисциплін у закладі вищої освіти

Оксана Мисіна, Надія Буденкова — сб, 12 лип 2025 17:48:30 +0300

У статті актуалізовано проблему впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освітній процес технічного закладу вищої освіти, зокрема наголошено на важливості їхнього використання в процесі викладання хімічних дисциплін. Це дає змогу інтенсифікувати та оптимізувати процес навчання, прискорити передачу знань і досвіду, підвищити якість навчання загалом. Констатовано, що сучасні ІКТ є необхідним та ефективним інструментом у підготовці майбутніх висококваліфікованих фахівців технічного, екологічного, аграрного, водогосподарського профілів.

Наведено перелік основних платформ та сервісів, за допомогою яких проводиться онлайн-навчання у Національному університеті водного господарства та природокористування. Визначено важливість ведення викладачем особистого електронного кабінету, в якому має бути відображено навчально-методичне забезпечення всіх дисциплін, які читає викладач, а також здійснювати їхнє наповнення в системі Moodle. Окреслено можливості використання ІКТ для створення інтерактивних тестів перевірки знань. Закцентовано увагу на тому, що в оновленні навчально-методичного забезпечення засобами інформаційно-комунікаційних технологій важливою є організація роботи з електронним портфоліо викладача-науковця.

Інтерактивні платформи у процесі навчання фізики в закладах загальної середньої освіти

Вадим Муляр, Галина Мирончук, Валентин Савош, Світлана Яцюк — сб, 12 лип 2025 18:05:41 +0300

У статті розкрито дидактичні можливості мережевих технологій та ресурсів у процесі навчання фізики в закладах загальної середньої освіти. Закцентовано увагу на тому, що використання мережевих технологій в освітньому процесі сприяє формуванню в його учасників інформаційно-цифрової компетентності, яка передбачає здатність використовувати цифрові інструменти для навчання або в професійній діяльності. На прикладі PhET Interactive Simulations продемонстровано, що дослідження фізичних явищ і процесів за допомогою моделювальних програмних систем стає можливим завдяки вмінню дослідника обрати стратегію розв’язування навчального завдання, його здатності виокремити в екранному образі суттєве, абстрагуючись від другорядного, вмінню аналізувати поведінку графічних об’єктів, на основі отриманих результатів робити висновки щодо поведінки реальних об’єктів. Установлено, що такі системи можуть слугувати основою для проведення як якісного, так і кількісного експериментів, які є різними ступенями проникнення в сутність фізичних явищ. У першому випадку розкривають якісні залежності досліджуваного явища від тих або інших чинників, а в другому – визначають кількісні залежності, виражають їх за допомогою математичних функцій або рівнянь.

Підкреслено, що комп’ютерне моделювання може бути виправданим лише тоді, коли явище, процес чи установку неможливо показати учням в натуральному вигляді. На прикладі LearningApps продемонстровано, що мережеві ресурси дають змогу створювати інтерактивні завдання та вправи з фізики, які надалі можна використовувати на різних етапах уроку або в позаурочний час. Їхнє застосування в освітньому процесі сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищує їхній інтерес до вивчення фізики та розвиває творчі здібності. Означені інтерактивні платформи характеризуються простотою у використанні, доступністю та адаптованістю до різних дидактичних завдань.

Цифровий простір як інструмент національної солідарності: новітні підходи

Дмитро Трейтяк — сб, 12 лип 2025 18:12:59 +0300

У статті досліджено ефективність використання цифрових інструментів у процесі формування національної солідарності серед учнів старших класів. Представлено результати дослідження, під час яких було визначено найбільш ефективні методи взаємодії здобувачів освіти, що сприяють зміцненню національної єдності серед учасників.

Визначено, що найбільш ефективними методиками виховання національної солідарності в старшокласників із використанням цифрових технологій виявилися: виховні години із застосуванням інтерактивних матеріалів, інтерактивні вікторини, ігри із використанням можливостей штучного інтелекту, челенджі та віртуальні екскурсії, інформаційні гайди, онлайн-дебати тощо.

Обґрунтовано найбільш успішні методики, а також доведено завдяки чому вони мали найбільший успіх та сприяли досягненню поставленої мети. Результати дослідження показали, що інтерактивні заняття з учнями сприяють обміну ідеями та спільному розумінню історії й культурних традицій. Платформи для спільного створення візуальних матеріалів та спільні проєкти дозволяють учням активно взаємодіяти і співпрацювати в цифровому просторі, а як наслідок – сприяють формуванню відчуття згуртованості й солідарності. Найбільш ефективними інструментами цифрового простору для досягнення цілей дослідження визнано платформи для онлайн-комунікацій, інтерактивні вебресурси з доступом до архівних матеріалів, вебінструменти для створення мультимедійних презентацій, а також системи штучного інтелекту, що сприяють залученню учнів до активного вивчення історії й культурної спадщини, що є важливим елементом формування національної солідарності.

Шкільний підручник з української літератури як інструмент формування культурної компетентності учнів

Мар’яна Ягнич, Наталія Грицак — сб, 12 лип 2025 18:24:28 +0300

У статті проаналізовано навчально-методичне забезпечення з української літератури у 5–7 класах у контексті міжмистецьких зв’язків. Розглянуто підручники, оцінено рівень реалізації культурної компетентності відповідно до Державного стандарту базової середньої освіти. Особлива увага приділяється інтермедіальному аналізу, який сприяє встановленню зв’язків між літературою та іншими видами мистецтва, зокрема живописом, музикою та кінематографом. Дослідження свідчить, що шкільні підручники передбачають мистецький контекст у вивченні української літератури, інтегруючи різні види мистецтва для поглибленого розуміння художніх текстів. Аналіз шкільних підручників доводить, що авторами запропоновано низку рубрик («У колі мистецтв!», «Література в колі мистецтв», «Мистецькі діалоги» тощо), присвячених міжмистецьким зв’язкам.

У статті наголошується на необхідності впровадження засобів інтермедіального аналізу, що дозволить сформувати в учнів здатність глибше інтерпретувати літературні твори через призму інших мистецьких форм. Доведено, що хоча шкільні підручники закладають основу для міжмистецького аналізу, все ж потребують удосконалення у напрямі розвитку методології взаємодії літератури з мистецтвом. Перспективним напрямом подальших досліджень визначено розробку ефективних методів застосування інтермедіального аналізу в шкільній освіті.

Формування психологічної готовності студентського культурно-освітнього середовища закладу вищої освіти до інклюзії

Алла Кочубей, Валентина Сокаль, Світлана Якубовська — сб, 12 лип 2025 19:02:45 +0300

У статті розглянуто проблему освітньої інклюзії в закладі вищої освіти, зокрема формування рівного доступу до навчання всіх громадян без будь-якої дискримінації; впровадження інклюзивної освіти на всіх рівнях – від початкової, загальної й до повної вищої освіти; перетворення закладів вищої освіти в інклюзивні освітні простори, які підтримують усіх учасників освітнього процесу.

Проаналізовано сучасні теорії інклюзивного навчання, ключові фактори філософії інклюзивності в системі вищої освіти, а саме: інституційно-організаційний); людиновимірний (індивідуальне й суспільне сприйняття ідеї інклюзивності як фундаментальної та безальтернативної гуманістичної та демократичної цінності), що в процесі впровадження інклюзії в закладі вищої освіти враховує психологічні особливості студентів з особливими освітніми потребами та бар’єри, які виникають за умов спільного навчання (низький загальний рівень теоретичної підготовки й неконкурентоспроможність абітурієнтів з інвалідністю порівняно із нормотиповими абітурієнтами; неготовність матеріальної бази та штату закладу вищої освіти до навчання студентів з інвалідністю, сучасних науково-педагогічних працівників до роботи в умовах інклюзивного освітнього середовища, а також студентського культурно-освітнього середовища до інклюзії; непридатність традиційних педагогічних методів і форм навчання до роботи в інклюзивному освітньому середовищі).

Окреслено основні компоненти психологічної готовності студентського культурно-освітнього середовища до інклюзії, а саме: психологічну адаптацію та розвиток просвітницької роботи зі студентами з питань спільного навчання завдяки залученню до культурних програм та екскурсій, створення клубів для спілкування студентів із нормотиповим розвитком та з особливими освітніми потребами, надання їм підтримки однокурсниками.

Визначено поняття психологічної готовності студентського культурно-освітнього середовища до інклюзії та обґрунтовано основні педагогічні умови формування такої готовності в закладі вищої освіти.

Особливості підготовки студентів з інвалідністю до професійної діяльності в медичних освітніх закладах

Наталія Дуб — сб, 12 лип 2025 19:09:12 +0300

У статті проаналізовано проблему забезпечення інклюзивності освітнього простору в умовах медичних освітніх закладів для студентів з інвалідністю. Підсумовано практичний досвід реалізації інклюзивної освіти в системі вищої медичної освіти, що свідчить про необхідність підвищення рівні володіння педагогами спеціальними методами та технологіями роботи зі студентами зі студентами з особливими освітніми потребами.

Визначено, що студенти з інвалідністю, які навчаються в медичних освітніх закладах, відчувають підвищену потребу у створенні системи комплексного супроводу. До важливих завдань психолого-педагогічного супроводу студентів з інвалідністю під час навчання віднесено формування навичок ефективного навчання; психологічну адаптацію до умов освітньої установи, процесу навчання та студентського колективу; розвиток мотивації самоосвіти й особистісного самовдосконалення та ін.

Резюмовано, що забезпечення інклюзивності навчання студентів з особливими освітніми потребами в медичних освітніх закладах базується на врахуванні таких особливостей, як: сприяння підвищенню компетентності професорсько-викладацького складу закладів освіти щодо організації інклюзивної взаємодії та реалізації адаптивних освітніх технологій; максимізація зусиль на вдосконалення матеріально-технічної бази закладів медичної освіти, аби забезпечити доступність для студентів із різними видами порушень у стані здоров’я; створення толерантного середовища; розвиток інституту інклюзивного волонтерства серед студентської молоді; підвищення обізнаності студентів з інвалідністю щодо особливостей здійснення професійної діяльності; впровадження інноваційних технологій у реалізацію комплексного психолого-педагогічного супроводу навчання студентів з особливими освітніми потребами в медичних освітніх закладах.

Педагогічні умови формування комунікативних здібностей (м’яких навичок) медичних сестер у медичному фаховому коледжі

Ірина Борак — сб, 12 лип 2025 19:17:59 +0300

Стаття присвячена ключовому аспекту у підготовці медичних сестер до професійної діяльності в медичних фахових коледжах у кризових умовах сьогодення – формуванню їхніх комунікативних здібностей (м’яких навичок). У матеріалі представлено аналіз праць сучасних вітчизняних та закордонних науковців, які становлять підґрунтя розгорнутого дослідження. Зокрема з’ясовано зміст провідних таких наукових категорій: «умови», «педагогічні умови» та їхню відмінність від поняття «чинники».

Основна увага приділена обґрунтуванню педагогічних умов формування комунікативних здібностей майбутніх медичних сестер в освітньому процесі медичного фахового коледжу на засадах особистісно орієнтованого підходу. Спрогнозовано, що сукупність виокремлених педагогічних умов, які взаємопов’язані та взаємодоповнюють одна одну, сприятимуть оптимізації досліджуваного феномену. Виокремлено чотири ключові педагогічні умови формування комунікативних здібностей (м’яких навичок) майбутніх фахівців: вдосконалення змісту підготовки медичних сестер щодо формування комунікативних здібностей (м’яких навичок), упровадженням сучасних методів навчання; посилення мотивації майбутніх медичних сестер до самоосвіти та самоорганізованої діяльності щодо формування комунікативних здібностей (м’яких навичок); налагодження ефективної суб’єкт-суб’єктної взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу за схемою «викладач – студент» на основі особистісно орієнтованого навчання; збагачення інструментарію комунікативних засобів для формування здатності налагодження ефективної комунікації в процесі професійної діяльності.

Особливу увагу приділено інноваційним та традиційним формам і методам активізації процесу формування комунікативних здібностей студентської молоді як вагомої складової їхнього професійного становлення та розвитку особистості.

Педагогічне партнерство школи та сім’ї: особливості залучення батьків до освітнього процесу

Оксана Ковалишин — сб, 12 лип 2025 19:25:08 +0300

У статті розглянуто педагогічне партнерство школи і сім’ї у контексті залучення батьків до освітнього процесу як основи для створення довірливого середовища, що сприяє гармонійному розвитку особистості дитини та підвищенню якості освіти. Виділено поняття «педагогіка партнерства» та окреслено її місце в Концепції «Нова українська школа».

Визначено основні вимоги та правила організації партнерства школи та сім’ї, що формуються на основі побудови демократичного спілкування. Окреслено принципи педагогічного партнерства та моделі шести типів батьківського залучення (батьківство, комунікація (спілкування), добровільна робота (волонтерство), навчання вдома, прийняття рішень та співпраця з громадою), що стала підґрунтям для побудови партнерства школи, родини та громади.

Проаналізовано напрями діяльності класного керівника у взаємодії з батьками, принципи організації співпраці (природо- і культуровідповідності, субʼєктно-субʼєктної взаємодії, умотивованості, орієнтації на досвід батьків, творчості, системності, рефлексивності й результативності) та чинники, що забезпечують її ефективність. Виокремлено систему сучасних форм комунікації, гнучких форматів залучення батьків до освітнього процесу, зокрема з’ясовано роль та місце цифрових інструментів як засобу спілкування школи і сім’ї, наголошено на важливості визнання батьків як ресурсної сили в освітньому процесі.

Зроблено висновки, що проблематика педагогічного партнерства між школою і сім’єю потребує подальшого комплексного вивчення, передусім в аспекті аналізу ефективності традиційних та інноваційних підходів, що застосовуються закладами загальної середньої освіти.

Культурологічний підхід як чинник підвищення якості професійної підготовки майбутніх офісних працівників у закладах вищої освіти

Тетяна Черніговець — сб, 12 лип 2025 19:32:38 +0300

У статті розглядаються теоретико-методологічні засади культурологічного підходу до професійної підготовки здобувачів вищої освіти бакалаврського та магістерського рівнів (як майбутніх офісних працівників) за Освітньою програмою «Документознавство та інформаційна діяльність». Актуалізує дослідження Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2022–2032 роки, досвід кафедри документальних комунікацій та менеджменту Рівненського державного гуманітарного університету щодо підготовки означених фахівців; професійна орієнтація випускників у сферу офісної практики та вимоги роботодавців до фахових компетентностей офісних працівників (когнітивних, аксіологічних, креативних та професійно-діяльних).

Висвітлено сутність культурологічного підходу і стратегію підготовки майбутніх офісних працівників в освітньому процесі з урахуванням первинних посад та кар’єрних перспектив здобувачів освіти у сфері документознавства, інформаційної діяльності та управління документно-інформаційними процесами. Доведено, що культурологічний підхід сприяє підготовці сучасних офісних працівників із належним рівнем культурологічної компетентності.

Характерні особливості культового православного співацького музикування в Україні

Ігор Харитон — сб, 12 лип 2025 19:40:04 +0300

У статті осмислено феномен культового співацького музикування українського православ’я з точки зору його характерних особливостей. У межах означеного пошукового спрямування звернено увагу на типізований аналіз специфіки літературно-поетичного сегмента церковного музикування в його багатожанровому (гімни, псалми, антифони, тропарі, кондаки, канони, стихири та ін.) самовияві. Відстежено дієві механізми метаморфози сакральної поетики досліджуваного явища на рівень її доладного музично-естетичного увиразнення.

Узагальнюючи представлені міркування щодо окресленої проблематики, автор стверджує, що специфіка характерних особливостей культового співацького музикування українського православ’я зводиться до змістовності художньої образності явища, вибудуваній логікою синкретичної взаємодії літературно-поетичної компоненти досліджуваного феномена із поступальністю його музичної «самоідентифікації», внаслідок чого культові церковні піснеспіви трансформуються на рівень власної привабливості, породжуючи у реципієнта почуття невимовної радості, торжества, беззаперечної віри до оспіваного, а також катарсису як особливої та найвищої форми трагізму, при якій емоція потрясіння, що його супроводжує, не пригнічує цього таки отримувача інформації своїм приреченням, а «очищає» і «просвітлює» його. Саме така особливість художньої образності культового православного співацького музикування сприяє поступальній відтворюваності все нових і нових сакрально-художніх культових обрядових схем, збагачених характерними особливостями явища.