Психологічні особливості комунікативної компетентності у структурі навчальної діяльності студентів-медиків

Анотація

У статті окреслено результати теоретичного та експериментального дослідження психологічних особливостей комунікативної компетентності у структурі навчальної діяльності майбутніх медичних працівників. Схарактеризовано поняття «комунікативна компетентність», зазначено джерела її становлення та розвитку у процесі онтогенезу особистості. Виокремлено безпосереднє міжособистісне спілкування та опосередковано комунікацію як фактори, що впливають на успішне засвоєння студентами необхідних навичок аналізу характерних особливостей різних видів міжособистісної інтеракції.

Обґрунтовано термін «комунікативна компетентність студента-медика», зазначено її вплив на виконання майбутніми медичними працівниками освітніх і професійних обов’язків. Окреслено систему взаємопов’язаних складових комунікативної компетентності студентів-медиків, що безпосередньо впливає на її ефективне формування у процесі навчання особистості в закладі вищої освіти та успішність діяльності загалом. Аргументовано, що цей процес включає два тісно взаємопов’язані аспекти: по-перше, процес соціалізації, навчання та виховання індивіда у освітньому комунікативному середовищі, що є ключовою умовою становлення майбутніх медиків як висококваліфікованих, всебічно розвинених фахівців; по-друге, цілеспрямоване самонавчання та самовиховання студентів, що передбачають свідомий особистісний розвиток, зокрема й засобами соціально-психологічного впливу (корекційна робота, тренінги тощо).

За допомогою емпіричного дослідження підтверджено гіпотезу наукового пошуку. Визначено тісний зв’язок між навчальною діяльністю та рівнем комунікативної компетентності студентів-медиків. Зважаючи на отримані дані, підібрано та реалізовано психологічну програму розвитку комунікативної компетентності студентів, підтверджено її ефективність за допомогою повторної психодіагностики майбутніх фахівців та кореляційного аналізу отриманих результатів.