Психологічні особливості прояву тривожності в дітей різного віку

Анотація

Презентований матеріал окреслює суть та основні теорії походження тривоги на матеріалі сучасних теоретичних та прикладних досліджень. Пояснення причин виникнення тривоги у статті здійснюється в межах аналізу системно-історичного, системно-структурного, системно-функціонального та психоаналітичного підходів. Підкреслюється, що головною причиною багатозначності та семантичної неоднорідності концепту тривоги є те, що він використовується для позначення взаємопов’язаних, однак все-таки різних понять. Доведено, що певне впорядкування означеного поняття було досягнуте за рахунок виділення двох складових цього феномену: тривоги як психічного стану та тривоги як властивості особистості. Зазначено, що тривога як психічний стан застосовується для опису способу психічного відображення не у зовнішніх предметних діях, а в активації центральної ланки аналізатора та його підкоркових структур, самостійна значущість яких обумовлена оцінкою корисності або небезпеки отриманої інформації. Тривожність у більшості сучасних досліджень тлумачиться як індивідуально-психологічна властивість, що відображає потенційну схильність особистості оцінювати різноманітні ситуації, зокрема й нейтральні, як такі, що приховують у собі загрозу. Констатовано, що дитячий вік особливо вразливий до формування тривожності, оскільки в цей період формується базовий фундамент психічного здоров’я. Розглянуто передумови та причини тривожності у дітей різного віку. Зазначено, що ці причини сконцентровані на соціальному (порушення у спілкуванні), психологічному (хибні уявлення про власний образ «Я», неадекватний рівень домагань, конфліктна самооцінка) та психофізіологічному рівнях (особливості функціонування центральної нервової системи). Наголошується, що для кожної дитини власний оптимальний рівень тривожності, так звана корисна тривожність, що є необхідною умовою розвитку особистості.