Новітні фемінітиви як відображення суспільних викликів сьогодення

Анотація

Статтю присвячено фемінітивам – назвам жінок за сферою діяльності, професією, посадою, соціальним станом, родинними зв’язками тощо. Доведено, що це явище в українській мові не нове, а навпаки, вважається питомою рисою української мови як системи.

Обґрунтовано, що структура української мови має низку суфіксів, за допомогою яких утворюють фемінітиви, але на сьогодні найбільш продуктивними вважаються -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес-, -ш-, -ичк- (-ічк-), -их-, завдяки яким від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. На відповідних прикладах детально проаналізовано моделі творення фемінітивів, зокрема продемонстровано, що суфікси -ш-, -их-, утворюючи фемінітиви, вносять до лексичного значення слова додатковий компонент (генеральша, директорша); одні форми слів жіночого роду із суфіксами -ичк- (-ічк-), -их(а) -ш(а) не відповідають нормам літературної мови, надаючи словам фамільярного або й зневажливого значення (керівничка, фізичка, професорша, дикторша), а інші утворюються лише завдяки заміні (колега – колежанка, посол – амбасадорка); неабиякою «родзикою» у творенні фемінітивів є «чарівне» слово пані (пані генерал, пані президент, пані міністр).