Внесок Василя Пачовського у розвиток літературної казки на закарпатті (20-30 роки ХХ століття)

Анотація

У статті представлено аналіз доробку українського письменника і педагога Підкарпатської Русі Василя Пачовського у царині літературної казки щодо визначення її дидактичного та виховного потенціалу і внеску в розвиток національного казкарства. Означені матеріали актуалізують можливість використання творчого доробку письменника в освітньому процесі та розвитку читацької культури дітей і молоді. 

Окреслено ідейну спрямованість та виховний потенціал таких написаних В. Пачовським творів, як: «Скарб руської землі», віршованої казка, в основу сюжетної лінії якої покладено оповідь старого рибалки про захований на дні річки безцінний скарб – української мови і культури, який нащадки мають свято зберігати; «Сріберний дзвін», поеми-казки, що передає ідею соборності України через синтез історії перебування Закарпаття у складі Київської Русі, та легенди про збережений із тих часів срібний дзвін; «Золота Гвіздка», віршованої казка для дітей, яка на основі фольклорних джерел передає інтригу боротьби між силами Добра і Зла; «Про князя Коріятовича і жовтого змія Веремія», прозової казки, що приваблює юного читача прив’язкою до рідного краю, де розгорталася епічна драма двобою з чудовиськом; «Тріє царі», казково-фантастичої поезії, в сюжетній ліній якої переплелися історично віддалені легендарні постаті Закарпаття, що уособлюють різні періоди визвольної боротьби; «Князь Ляборець. Міт Срібної Землі», епічної поеми- казки, яка приваблює читача ретроспективою драматичної баталістики та відображає знакові події тисячолітньої історії Закарпаття.