Сценофонія як звукотехнічна концепція вистави

Анотація

У запропонованій статті розглядаються теоретичні основи сценофонії, поява якої була інспірована трансформацією культурно-мистецького простору внаслідок інформаційної революції та науково-технічного прогресу, після чого музично-звукова концепція сценічних дійств набуває нового якісного етапу свого розвитку. Підкреслюється, що техніко-технологічний і художній компоненти за цієї умови знаходяться у нерозривній єдності, що донедавна в сучасному розумінні вважалися речами несумісними або принаймні суттєво відмінними. Доведено, що фундаментом для музично-звукової концепції вистави, як раніше, так і сьогодні, є її композиційно-драматургічна основа та сценічний задум, однак нині у процесі створення аудіальної складової сценічних дійств особливого значення набуває звукотехнічний компонент, завдяки чому звукорежисер стає співавтором цілісного художнього полотна театральних вистав. У статті також аналізуються особливості сучасного культурно-мистецького простору, сконцентровується увага на тих його специфічних моментах, де найбільше відчувається взаємодія мистецтва і техніки. Розглянуто термінологічний зміст дефініції «сценофонія», пов’язаної зі звуковим образом театральної вистави, на основі досліджень світових та українських науковців, власного звукорежисерського й викладацького досвіду.