Генеза уявлень про ігрову терапію емоційно-вольової та комунікативної сфер дитини

Анотація

Стаття присвячена системному аналізу основних напрямів ігрової терапії як засобу динамічної корекції розбалансованої емоційно-вольової та комунікативної сфер дитини. Констатовано, що застосування гри як корекційно-розвивального методу полягає в її винятковому значенні для психічного розвитку дитини. Доведено, що гра володіє значним потенціалом щодо гармонізації соціальних стосунків дитини, встановлення контакту з близьким оточенням, сприяє інтеріоризації соціального досвіду й репрезентації внутрішнього світу.

У статті розглядаються такі напрями ігрової терапії, як психоаналітична, «звільняюча», структурована, недирективна, когнітивно-поведінкова, терапія побудови відносин, ігрова терапія дитячо-батьківських відносин. Окрему увагу приділено розгляду недирективної ігрової терапії, що є  цілеспрямованою терапевтичною системою, основа якої – дитина як самостійна особистість, що здатна до саморозвитку. Наголошено, що необхідною умовою терапевтичного зростання дитини є забезпечення її позитивного досвіду у присутності дорослого, який розуміє і підтримує її. Схарактеризовано тривалість недирективної ігрової терапії та її основні етапи, критерії оцінки ефективності ігрової терапії як форми корекції емоційно-вольової та комунікативної сфер дитини.