Проблема патріотичного виховання в науковому дискурсі

Анотація

У статті аналізу.ться та уточню.ться поняття патріотизму та патріотичного виховання провідними вітчизняними науковцями у контексті державних нормативних документів, що регламентують означену педагогічну діяльність у системі української освіти. Автори простежують еволюцію проблеми в історичному аспекті й зауважують, що поняття патріотизму з початку його осмислення  визначалося дослідниками як цінне соціальне почуття, змістом якого є любов до Батьківщини й готовність підпорядковувати власні інтереси державним. Водночас у статті зазначається, що ще з античних часів існує альтернативна думка, що відкидає патріотизм на догоду космополітизму, ідеології так званого «всесвітнього громадянства».

Підтримується дуалістичний погляд на патріотизм як явище громадянської свідомості, що виникає на підставі «синтезу патріотизму й космополітизму» (О. Сухомлинська) та на особистісному рівні пояснюється як здатність уникнення суперечностей між суспільними запитами й індивідуальними інтересами.

Водночас виокремлюється й чиновницький патріотизм, характерний для працівників владного апарату, які за посадою стають не тільки заручниками держави, а й речниками її першості в житті громадян. Підкреслюється тенденція гуманізації поняття патріотизму, що з політико-ідеологічної чи військово-патріотичної риторики переходить у сферу суспільної свідомості, набирає особистісного характеру (О. Сухомлинська).

Стверджуючи, що патріотизм усе більше розуміється як особистісна духовна цінність (В. Сухомлинський), автори пов’язують це поняття з визначенням «почуття-цінності» (І. Бех), що означає безкорисливе й жертовне ставлення до Вітчизни