До питання про організацію простору класних кімнат у церковнопарафіяльних школах українських губерній (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Анотація

У статті аналізується питання про організацію простору класних кімнат у церковнопарафіяльних школах українських губерній у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. На основі аналізу наукових праць із проблеми, публікацій у тогочасній пресі, статистичних відомостей з’ясовано, що у другій половині ХІХ ст. під класні кімнати церковнопарафіяльних шкіл найчастіше виділялися окремі кімнати у будинках священників, господарські приміщення; під класні кімнати переобладнували споруди, які належали церкві; інколи школи розміщувалися в будинках сільських чиновників чи писаря, в управах, шинках. Організація простору таких класних кімнат була вкрай незадовільною, стан шкільних приміщень повсюдно оцінювався як украй слабкий. Проаналізовані статистичні відомості стану шкільних приміщень, звіт обер-прокурора К. Побєдоносцева щодо організації простору класних кімнат.Наведено описи класних кімнат церковнопарафіяльних шкіл, здійснені українськими письменниками й культурно-освітніми діячами – Лесею Українкою, Б. Грінченком, І. Павлюком.З’ясовано, що наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття у контексті державної політики повної підтримки і сприяння церковнопарафіяльним школам в українських губерніях почався етап активного будівництва нових будівель шкіл, при організації простору класних кімнат церковнопарафіяльних шкіл, за можливістю, враховувалися будівельні, архітектурні, санітарно-гігієнічні та педагогічні вимоги, як-от: новозбудовані церковнопарафіяльні школи мали не лише окремий будинок, але й спеціальні шкільні господарські приміщення; класні кімнати мали відповідну площу, довжину, висоту, фіксоване розміщення вікон по одну сторону будівлі, місце для учительського столу, шафок тощо. Доведено, що досвід організації простору класних кімнат у структурі діяльності церковнопарафіяльних шкіл на українських землях досліджуваного періоду є не тільки цікавим, але й корисним для сучасності.