Прагмалінгвістичні параметри погрози як конфліктного мовленнєвого акту

Анотація

У статті розглянуто вплив як міждисциплінарний феномен, активізація уваги науковців до якого пов’язана з інтенсифікацією соціальної напруги та толеруванням насилля в суспільстві. У поле дослідницької уваги потрапляє такий різновид негативного вияву впливу, як мовленнєва агресія, наслідком якої нерідко стає конфліктна комунікативна взаємодія. Серед конфліктогенів для докладного лінгвістичного опису обрано погрозу, кваліфіковано її як комунікативно-прагматичне явище, що поєднує ознаки таких мовленнєвих жанрів, як директив та комісив.

Із-поміж засобів вербалізації погрози авторка на матеріалі художніх діалогів схарактеризувала прагматичний потенціал лексичних (експресивно забарвленої лексики негативної конотації), морфологічних (переважно різних форм дієслова), що формують як експліцитні погрози, так і передають ірреальність намірів мовця, та фразеологічних, що переважно потребують спільного когнітивного досвіду адресанта й адресата. Типовою формою презентації погрози на синтаксичному рівні вона вважає моделі складнопідрядного та безсполучникового речень із причинно-наслідковими відношеннями між предикативними частинами, конфліктогенний потенціал яких нерідко підтримують такі засоби експресивного синтаксису, як повтори, синтаксичний паралелізм, парцеляція, риторичні запитання, незакінчені (обірвані) та окличні конструкції. У функційно-прагматичне поле мовленнєвого акту погрози потрапляють і невербальні (оптико-кінетичні), пара- та екстралінгвальні засоби, посилюючи категоричність висловлювань мовців.