Реалізація особистісно зорієнтованого підходу в освітньому процесі Нової української школи

Анотація

У статті розглянуто особистісно зорієнтований підхід як складник модернізованого освітнього процесу в контексті Нової української школи. Проаналізовано зміст, завдання й особливості реалізації цього підходу, зважаючи на його значення в процесі формування компетентної, самостійної та відповідальної особистості здобувача освіти. Доведено, що особистісно зорієнтований підхід є методологічною основою реалізації концепції дитиноцентризму у філософії Нової української школи, спрямованої на виховання активного громадянина, інноватора та патріота.

Автор підкреслює, що реалізація означеного підходу вимагає не просто аналізу наукових досліджень сутності особистісно зорієнтованого навчання, а переосмислення самої суті педагогічної взаємодії, переходу від авторитарної до суб’єкт-суб’єктної моделі взаємодії. Акцентується увага на виявленні, розвитку й підтримці індивідуальних здібностей кожної дитини, її нахилів, цінностей та мотивацій, що дозволяє забезпечити поєднання індивідуальних потреб учня із соціальним замовленням на підготовку компетентного, культурного та духовно багатого громадянина.

Наведено низку дидактичних умов, що забезпечують ефективне впровадження особистісно зорієнтованого підходу. Окрему увагу приділено ролі метапредметних зв’язків у створенні цілісної освітньої картини світу та формуванні прикладних компетентностей. Наголошено, що реалізація особистісно зорієнтованого підходу вимагає якісної підготовки педагогів, здатних до професійної рефлексії, емпатії, педагогічного такту та інноваційної діяльності, а також створення в закладі освіти безпечного, психологічно комфортного середовища, в якому кожна дитина відчуватиме себе прийнятою, захищеною і цінною.